• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Педагогічний колектив
• Для вчителів

ВИХОВУЄМО ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ

Яким буде народ України завтра — багато в чому залежить від школи, а в ній, головним чином, від учителя літератури.

З минулих сивих віків дійшли до нас свідчення мандрівників-іноземців, які, подорожуючи просторами загадкової гетьманської держа­ви, відзначали високу побутову культуру українців, людяність народних звичаїв, красу духовності.

Тоді звідки ж зараз така байдужість до ближнього, цинічне ставлення до кожного, кого не щадить життя, відсутність культури, національна зневага? Сучасне покоління значно втратило здатність емоційного сприй­няття, почуття співпереживання чужому болю, адекватну (з точки зору людської моралі) реакцію на події в навколишньому світі.

Це — паростки нового «ринкового» життя, які проростають у наш побут, обплутують отруйними щупальцями незахищені душі нашої мо­лоді. «Я на сторожі коло їх поставлю слово...» — це нам, словесникам, нагадує щодня великий Тарас, стукаючи в наші серця.

Адже, як зазначав академік М. Грушевський, наша літературна спад­щина — це такий скарб, якого досі не оцінив належно ні сам український народ, ні весь світ. Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Ліна Костенко, Олесь Гончар, Олександр Довженко, Василь Стус, Василь Симоненко. Ці та багато інших велетнів духу віддали серця свої людям, подарували прекрасні плоди своєї творчості. Як донести їх творіння до дитячих сердець, як відродити найголовніше — душу людини як найви­щу цінність?

Традиційна система методів, що склалася сьогодні, спрямована на опитування учнями знань,- формування їхніх умінь і навичок. Проте урок літератури як урок мистецтва, а не просто навчальний предмет, дає не тільки знання, розвиваючи логічне мислення, інтелект дитини, — він формує її духовний світ, розвиває емоційно-почуттєву сферу. І тут варто говорити не стільки про методи, скільки про той внутрішній стан учня, за якого тільки й можливий процес співпереживання, духовного підне­сення особистості, співтворчості.

Цікавою є думка доцента В. Андрусенко, яка пропонує урок літера­тури будувати за законами художнього твору.

Драматургія уроку літератури відповідає законам цього жанру, і про­відною тут має бути «емоційна партитура» заняття. Урок літератури, побудований нехай і на інноваційних методах на­вчання, може перетворитися у звичайний, на якому учні запам'ятовують інформацію, якщо вчитель не передбачить у ході уроку відповідні емоційні піки, спади від форте до піанісимо, від емоційного по­трясіння до спокійнішого переживання чи раціо­нального осмислення».

Шляхом послідовно дрібних проблемних за­питань підводимо учнів до висновку, до головної думки твору.

Вивчаючи з учнями програмові твори, особли­ву увагу звертаємо на ті, що введені до програми нещодавно, за часів відродження української дер­жавності.

У списку повернутих імен — Микола Зеров і Михайло Драй-Хмара, Павло Пилипович і Євген Плужник, Майк Йогансен, Дмитро Фальківський... їх близько двохсот, і кожен — неповторність, цілий світ думок і почуттів.

Під час вивчення стрілецьких пісень у 6 класі намагаюся дати більше знань про наш народ, його величезну культуру, переконати їх, що життя вимагає від кожної людини великої праці, сили волі, творчо­го використання набутих знань на практиці — над­звичайно важливе завдання для словесника.

Над проблемою часто й зради дискутує­мо з учнями під час вивчення роману І. Нечуя-Левицького «Князь Єремія Вишневецький». Вони доходять єдиної думки, що зрада Батьківщини — непрощенний гріх, за який людина розплачується все життя. Кожному слід жити за законами честі, совісті, моралі, плекаючи в собі гуманні загально­людські цінності. Художня література в Україні завжди була й залишається чимось більшим, ніж про­сто література. У красному письменстві (народній казці, пісні, поезії, драмі, романі чи повісті автора) живуть реальні українці. Поринаючи у світ, сфор­мований героями їхніми тернистими шляхами, від­чуваючи усю складність життєвих колізій і вчаться, як треба і як не треба чинити, щоб завжди зали­шатися людиною серед людей.

Величезний виховний потенціал для сучасної молоді має творчість Т. Г. Шевченка у 9 класі. На основі творів генія виховую любов і повагу до іс­торичного минулого нашого народу, до нев'янучої краси рідного слова.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В РОБОТІ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ

І Управлінська діяльність:''''

- інформаційно - комунікативна;

- діагностична;

- прогностична;

- управління розвитком навчального закладу;

- активні форми роботи з педкадрами.

ІІ Навчально - виховний процес:

- застосування проблемно - символічних сигналів на уроках географії;

- застосування ІКТ на уроках в початковій школі;

- застосування логічно - структурних схем на уроках історії;

- розвиток творчого й ініціативного мовлення учнів на уроках іноземної мови;

- розвивальне навчання;

- проблемне навчання, його роль у розвитку творчого мислення учнів;

- інтерактивне навчання;

- технологія диференційованого навчання.

Коментарi